uken

Прощання з Президентом УАМП Задорожнім Олександром Вікторовичем

  • Прощання з Президентом УАМП Задорожнім Олександром Вікторовичем

    Прощання з Президентом УАМП Задорожнім Олександром Вікторовичем

    Шановні друзі і колеги,
    Прощання з Олександром Вікторовичем Задорожнім відбудеться в середу 17 травня з 11:00 до 12:30 в приміщенні Інституту міжнародних відносин за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 36/1 в скляній залі (вхід збоку, з вулиці Пугачова).
    12 травня обірвалося життя Президента УАМП Олександра Вікторовича Задорожнього. Ми втратили не просто нашого керівника та ідеолога, натхненника і товариша, авторитетного науковця і досвідченого юриста-практика. Не стало Людини, яка осяювала шлях і своїм прикладом доводила, що немає нічого неможливого, не існує жодних кордонів у досягненні мети, якщо є бажання працювати. І Він бажав. І працював. Завзято. Не знаючи спокою. Здавалося, що Йому підвладне все. Якщо треба було проконсультуватися з будь-якого питання: щодо основних тенденцій міжнародного права, або вичитати проект закону (на будь-яку(!) тему), чи написати досконалий проект конституційної реформи, а то і бачення розвитку Української держави в умовах агресії (лише згадаймо численні монографії з цієї проблематики) – це все було підвладне Олександру Вікторовичу. Він ніколи нікому не відмовляв. І не тільки у пораді. Професор був однаково відкритий, як до можновладців, так і до простого студента. Він неймовірно любив і пишався своїми учнями, своєю Alma Mater, а особливо – своєю спеціальністю, вважаючи її найбільш перспективною і найцікавішою як для науки, так і для практики.
    Міжнародне право для Олександра Вікторовича завжди було найбільшою пристрастю, якою він прагнув ділитися зі студентами, колегами, пересічними цікавими. Його очі горіли, коли Він бачив зацікавлених слухачів. Він дуже засмучувався, коли не вдавалося донести до широкої аудиторії (чи то студентської, чи то експертної, чи то в соціальних мережах) свої думки. Але найбільше Його дратували і підкошували байдужість і невігластво. Олександр Вікторович з цим боровся як міг.
    Однак не тільки міжнародним правом жив наш Президент. Він міг годинами говорити про живопис, даючи цікаві деталі особливим технікам митців різних епох і напрямків. Він любив музику. Не тільки класику, а й захоплювався роком. Особливо британцями з гурту Slade. І, звичайно, всі друзі знали про його пристрасть до риболовлі. Тому на день народження кращим подарунком було саме щось з риболовного спорядження. Хоча полюбляв Він і технологічні неординарні цікавинки.
    Друзі та близькі дуже боляче переживають цю неймовірну і несподівану втрату. Але кожен з нас має бути щасливим від того, що ми знали, вчилися і працювали з таким Генієм. Бо наступним поколінням, звичайно, залишиться його значний науковий і політичний доробок, але вони не зможуть відчути цю неймовірну ейфорію, це фантастичне піднесення, коли оточуючий світ з хаосу перетворюється на структуровану і зрозумілу систему після спілкування з цією Великою Людиною.
    Спочивайте з миром, Олександре Вікторовичу.
    Ми пам’ятаємо…

    Comments are closed.