uken

Пропозиції до «Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії»

  • Пропозиції до «Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії»

    Пропозиції до «Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії»

    1. Реформування юридичної освіти передбачає комплексний підхід до вдосконалення здобуття правничої освіти в галузі знань 08 “Право”, яка складається зі спеціальностей 081 “Право” та 082 “Міжнародне право” . Втім Концепцією не передбачено спеціальності 082 «Міжнародне право»* (*В разі набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2016 р. «Про внесення змін до Постанови КМУ від 23 квітня 2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» особи, які здобули вищу освіту за спеціальностями “081 Право”, “262 Правоохоронна діяльність” та “293 Міжнародне право” на бакалаврському і магістерському рівні вищої освіти мають право обіймати посади або займатися діяльністю, що передбачають наявність вищої юридичної освіти), що не відповідає таким критеріям:
    по-перше, сьогодні відбувається встановлення примату міжнародного права в ряді сфер (в галузях захисту прав людини, захисту довкілля, деяких аспектах кримінального права, зокрема щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності, під час збройних конфліктів, боротьби з тероризмом тощо). Крім того, Комісія міжнародного права ООН у доповіді «Фрагментація міжнародного права: складнощі, зумовлені диверсифікацією і розширення сфери охоплення міжнародного права» (2006) зазначила, що міжнародне право регулює всі сфери життя сучасного суспільства;
    по-друге, переважна більшість законодавчих актів України містить положення, згідно з яким у разі суперечності відповідного законодавчого акту і міжнародного договору (міжнародно-правових зобов’язань) України, перевагу матимуть положення міжнародного договору (міжнародно-правових зобов’язань) України. Це свідчить про неможливість для правника чіткого виокремлення знань у сфері національного права від відповідних знань міжнародного права;
    по-третє, агресія Росії і збройний конфлікт на Сході України; ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; проведення конституційної реформи в Україні (зокрема судової реформи, реформи правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування на основі міжнародно-правових стандартів); актуалізували необхідність поширення знань у галузі міжнародного права.
    Пропозиції: Викласти п. 14 Концепції в такій редакції: Підготовка правників здійснюється за спеціальностями 081 «Право» та 082 «Міжнародне право».

    2. Завданнями Концепції відповідно до її мети передбачено, зокрема «утвердження розуміння правничої професії як професійно незалежної, спрямованої на захист прав людини і підтримання правосуддя» (п.5 ч. 2). Втім, таке розуміння правничої професії видається дещо звуженим. Оскільки окрім вказаних аспектів (захисту прав людини і підтримання правосуддя) важливими складовими правничої професії є: поширення знань про право, нормотворча та правозастосовна діяльність у найширшому розумінні тощо.
    Пропозиції: розширити розуміння «правничої професії» з урахуванням всіх її складових.

    3. Розуміння фаху правника.

    3.1. Відповідно до Концепції «Основним завданням правника є утвердження верховенства права через гарантування, утвердження й захист прав і свобод людини або забезпечення ефективного публічного обвинувачення» (п. 5). Звуження завдань правника лише до 2-х аспектів: захисту прав людини і забезпечення ефективного публічного обвинувачення не дає повного уявлення про зміст професії. Остання також включає в себе поширення знань про право (освітня діяльність в галузі права), нормотворчу і правозастосовну діяльність, експертно-аналітичну роботу в галузі права, захист інтересів фізичних, юридичних осіб та держави у міжнародних інституціях (в т.ч. судових), правове забезпечення зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності держави тощо.
    Формулювання даного пункту не співпадає із положенням, викладеним у п. 24 Концепції («Здобувачі правничої освіти можуть проходити практику в судах, прокуратурі, адвокатурі, нотаріаті, в установах та організаціях чи їхніх підрозділах, які здійснюють діяльність із правозастосування, зокрема, на базі юридичних служб органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також в органах (установах), що надають безоплатну правничу допомогу»), в якому дано справедливо широкий перелік установ для проходження практики здобувачами юридичної освіти. Останнє положення відбиває спектр державних та приватних установ, які здійснюють діяльність у галузі права, не обмежуючи їх установами із захисту прав людини або забезпечення публічного обвинувачення.
    3.2. До правничих професій Концепцією (п. 9) віднесено лише чотири професії у галузі права (суддя, адвокат, прокурор, нотаріус) і не згадано про інші. В Концепції взагалі не говориться про науково-викладацьку роботу в галузі права, як правничу професію (так, науково-викладацька робота розглядається, як «професійна діяльність в галузі права» лише, якщо її здійснюють судді Верховного та Конституційного судів України – п. 12).
    Пропозиції: Викласти п. 9 Концепції у такій редакції: «Правничими професіями є: суддя; адвокат; прокурор; нотаріус; державний службовець, інший працівник, робота якого пов’язана із нормотворчою, правозастосовною діяльністю або експертно-аналітичною діяльністю в галузі права; дипломат, робота якого пов’язана з правовим забезпеченням зовнішньополітичної діяльності України; науково-викладацький працівник у галузі права».
    3.3. До професійної діяльності в сфері права, окрім діяльності правничих професій, Концепцією не віднесено:
    – державних службовців на посадах нижче керівника / заступника керівника юридичних служб ОДВ та ОМС;
    – державних службовців, діяльність яких пов’язана з нормотворчістю, правозастосуванням або експертно-аналітичною роботою в галузі права не юридичних підрозділів ОДВ та ОМС;
    – співробітників та експертів національних та міжнародних інституцій, дільністиь яких, пов’язана з галуззю права.
    Це також суперечить п. 24 Концепції в якому дано справедливо широкий перелік установ для проходження практики здобувачами юридичної освіти.

    4. Єдиний державний кваліфікаційний іспит зі спеціальності «Право».

    4.1. Для доступу до професій судді, адвоката, прокурора, нотаріуса, а також до відповідних посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування Концепцією передбачено складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності «Право». Втім при цьому не передбачено, що до іспиту також буде включено питання зі спеціальності 082 «Міжнародне право»* (*«спеціальності 293 – Міжнародне право» в разі набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2016 р. «Про внесення змін до Постанови КМУ від 23 квітня 2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти»), що є необхідною умовою для ефективної реалізації функцій, покладених на осіб, що обійматимуть перелічені професії.
    Пропозиції: Передбачити складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальностей «Право» та «Міжнародне право»; передбачити до 40% питань іспиту з тематики міжнародного публічного права, міжнародного приватного права, європейського права.
    4.2. Серед професій, для доступу до яких необхідне успішне складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту, не передбачено науково-викладацькі професії у галузі права.
    Пропозиції: Викласти п. 11 у такій редакції: «Успішне складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальностей «Право» та «Міжнародне право» є необхідною умовою доступу до посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, кваліфікаційні вимоги яких передбачають наявність вищої юридичної освіти, а також на науково-викладацьку роботу у галузі правничої (юридичної) освіти».
    4.3. Вимога пункту 35 Концепції про обов’язковість засвоєння відповідної освітньої програми перед допуском до єдиного державного кваліфікаційного іспиту суперечить пункту 13 про недопустимість обмеження доступу до правничої професії, а також є прямим запереченням уже не один рік впроваджуваного компетентісного підходу до вищої освіти, який зміщує акцент зі способу одержання людиною знань, умінь, навичок на верифікацію їхньої наявності.
    Пропозиції: Викласти п. 35 у такій редакції: «Вартість складання (зокрема встановлення результатів) єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності “Право” та “Міжнародне право” громадянами України, які успішно засвоїли відповідну освітню програму в обсязі не менше 300 кредитів ЄКТС, підготували та захистили письмову дослідницьку роботу, оплачується коштом державного бюджету України без обмеження кількості спроб. Громадяни України, яким присвоєно не менше [150] кредитів ЄКТС в рамках відповідної освітньої програми, мають право на [дві] спроби складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності “Право” та “Міжнародне право” коштом державного бюджету. Будь-який громадянин України, який відповідає іншим мінімальним вимогам (вік, відсутність непогашеної судимості тощо) до представників правничої професії, допускається до єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності “Право” та “Міжнародне право” за умови повної оплати ним самим або іншими правомірними платниками вартості проведення й установлення результатів такого іспиту для такого громадянина, незалежно від наявності в нього вищої освіти та будь-яких інших додаткових вимог».
    Пункт 36 доповнити такими реченнями: «Єдиний державний кваліфікаційний іспит проводиться в письмовій і (в максимально можливому обсязі) тестовій формі, причому для осіб, причетних до перевірки екзаменаційних робіт, повинна бути виключена можливість довідатись про ідентичність автора кожної роботи, щонайменше до офіційного оголошення результатів перевірки».

    5. Концепція окремо виділяє обов’язкове вивчення здобувачами правничої освіти Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (п. 21).

    Такий підхід є не достатнім. По-перше ЄКПЛ за 20 років членства України в Раді Європи є доволі добре імплементованою у національне законодавство. По-друге Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вже встановлює обов’язок такої обізнаності.
    Втім, цілий ряд інших джерел міжнародного права залишається поза увагою, зокрема й тих важливість вивчення яких актуалізувалася із проведенням судової реформи, реформ в системі державного управління та початком російської агресії та збройного конфлікту на Сході України (зокрема Римський статут Міжнародного кримінального суду, Женевські конвенції про захист жертв війни та Додаткові протоколи до них, Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, договори в рамках Світової організації торгівлі, Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами тощо).
    Крім того, Концепція вказує на обов’язкове вивчення права Європейського Союзу. У зв’язку з ратифікацією у вересні 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та набуттям чинності положень про зону вільної торгівлі з 1 січня 2016року перед Україною стоїть важливе завдання щодо імплементації її положень у внутрішнє законодавство України. Варто особливо відзначити, що Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Виконання Угоди вимагає широкого спектру знань та навичок з права ЄС юристів різних галузях права, а також необхідність врахування судової практики Європейського Союзу при тлумаченні її положень.
    Належне знання Європейського права неможливе без відповідних знань в галузі міжнародного права, стандарти якого імплементуються в праві ЄС та через подібні угоди про асоціацію – у інших державах, таких як, наприклад, Україна.
    Пропозиції: Включення спеціальності 082 «Міжнародне право» як обов’язкової складової для підготовки правників дозволить забезпечити вивчення необхідної джерельної бази і міжнародно-правової практики* (*«спеціальності 293 – Міжнародне право» в разі набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2016 р. «Про внесення змін до Постанови КМУ від 23 квітня 2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти»).

    6. Пропонуємо: у процесі вдосконалення правничої (юридичної) освіти використовувати напрацювання новітнього Галузевого стандарту вищої освіти за напрямом підготовки «Міжнародне право», затвердженого Наказом МОН України № 871 від 24.07.2013 р., який вже отримав позитивні характеристики від провідних зарубіжних науковців та академічних установ в сфері права.

    7. Україна є учасником Болонського процесу з 2005 року і імплементувала його положення у Закон України «Про вищу освіту» 2014 року і продовжує працювати в цьому напрямку. На Будапештсько-Віденській конференції 2010 року, було офіційно проголошено створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), що було передбачено Болонською декларацією 1999 р. Головною ціллю ЄПВО є підвищення рівня працевлаштування випускників упродовж життя. Після закінчення кожного навчального циклу, випускники матимуть компетенції необхідні для ринку праці, що дозволить їм розвити нові компетенції, які можуть знадобитися для підвищення можливостей працевлаштуватися у продовж життя. До 2020 року планується створити ЄПВО, у якому спільні цілі будуть імплементовані в усіх країнах-членах для гарантування довіри до систем освіти країн-партнерів. Відбувається імплементація узгоджених структурних реформ, а саме: наближеність систем освітніх рівнів, єдина кредитно-трансферна система, спільні принципи і стандарти забезпечення якості освіти, запровадження програм мобільності та спільних програм, а також програм подвійних дипломів.
    Закон України «Про вищу освіту» передбачає 3-рівневу освіту. Відповідно до ст. 5 ЗУ підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: баклавр, магістр, доктор філософії
    Бакалавр – це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.
    Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
    Магістр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
    Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
    Всі сучасні ступені вищої освіти є повноцінними і після їх отримання можна працювати за фахом, але деякі ступені більше призначені для викладачів або наукових працівників, наприклад ступінь магістр і доктор філософії. Ступені молодшого бакалавра та бакалавра вищої освіти підійдуть для працевлаштування людей, які не планують працювати викладачами у ВНЗ і робити вагомий внесок в науку завдяки науковому ступеню. Всі ступені вищої освіти повноцінні, але потрібно інформувати про це роботодавців. Такий підхід полегшить працевлаштування випускників і забезпечить роботодавців кваліфікованими співробітниками.
    Пропозиції: Розділ II, а саме П.24-27 доопрацювати у відповідності до Закону України «Про вищу освіту» та інші законодавчі акти враховуючи європейський вектор рівня вищої освіти.
    Пропонуємо: у п.19 Концепції передбачити трирівневий ступінь освіти: бакалав, магістр, доктор філософії. (У концепції зазначено: обсяг освітньої програми вищої правничої освіти становить не менше 300 кредитів ЄКТС – що стосується отримання ступеню магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується вищим навчальним закладом (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої становить 300-360 кредитів ЄКТС – відповідно до ст. 5 п. 3 ЗУ «Про вищу освіту»)
    П. 25. Перший освітній ступінь бакалавра передбачає виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Після успішного завершення 1-го ступеня випускник може продовжувати навчання за другим рівнем ступенем або працевлаштовуватись.
    Другий освітній ступінь магістра передбачає успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС.
    Третій здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра.

    Comments are closed.